
До цього альманаху увійшли вірші Лерії Кот: "Вірш про довіру, чесність і ще щось", "Молюся", "Хімія", "Каюсь", "Подружці", "Вступ", "Періодична система Менделеєва" та мініатюра "Лист, що я писала Богу".
Вірш про довіру чесність і ще щось
Чесним бути важко,
Чесних не буває.
Ти мені лиш брешеш,
Кожен з нас це знає.
Довіри тут немає,
Довіра як той скарб.
Тобі я більш не вірю,
Підступний ти як краб.
І ще щось теж знайдеться,
Підступне і лихе.
Це зло десь же береться.
Прощення тут нема.
© Лерія Кот
Молюся
У нашій країні, біда наступила,
Серця українців вона полонила.
Я довго не вірила, довго мовчала,
Коли Україна, від болі, кричала.
Я вірила, знала, війни тут не буде,
Та що ви коїте, гинуть там люди.
Щоночі, молилась могутньому Богу,
Дай нашим бійцям хоч якусь допомогу.
Тепер, телевізор я більш не дивлюся,
Щоб краще було, по-ночам я молюся.
© Лерія Кот
Лист, що я писала Богу
Мороз по шкірі йде від носа до пальців ніг. Здається бачу його, і серце тремтить в середині мене, як рейси по яких їде потяг. Він заговорить до мене лагідним голосом, і я втрачу дар мови. Слухаючи його, думаю, лише про: ці карі очі, русяве й блискуче волосся та романтичну посмішку. Я упаду в обійми, а він і не зрозуміє як я його люблю. Своєю красою осліпивши мене він піде поспішаючи. Та повернеться, щоб романтично і ввічливо попрощатися. Я його на вічно, вірна і чесна.
Боже, дякую тобі за це творіння.
© Лерія Кот
Їнші вірші недоступні на цьому сайті, через низьку поетичну пробу.